DAS, WAS UNS EINT
Während der Full-Scale-Invasion erlebte das Nationaltheater Maria Zankovetska eine große Transformation, schließlich kann Krise auch ein Katalysator für Veränderung und posttraumatisches Wachstum sein. Im Sommer 2023 übernahm ein neues Team die Leitung des Theaters; Transparenz und humanistische Werte stehen seither im Zentrum der Theaterarbeit des Hauses.
Für viele Künstler:innen ist das Zankovetska Theater während des Krieges zu einer Art Drehscheibe geworden, da es Theaterschaffenden aus gefährlicheren Regionen der Ukraine (Kiew, Charkiw, Odessa, Sumy usw.) die Möglichkeit bietet, sich zusammenzuschließen und ihr kreatives Potenzial hier zu entfalten. Seit Ausbruch des Krieges ist und kann das Theater nicht mehr dasselbe sein wie früher, denn nun befinden sich Menschen mit sehr unterschiedlichen Erfahrungen im selben Raum – sowohl auf der Bühne als auch im Publikum: Kriegsveteranen und ihre Familien, Binnenvertriebene, konservative Galizier:innen, Menschen mit posttraumatischen Belastungsstörungen, Menschen mit körperlichen Behinderungen, usw. Es ist also notwendig, nach Wegen zu suchen, wie man in dieser (neuen) Vielfalt leben und sich entwickeln kann.
In unserer Arbeit ist es uns wichtig, auch jene Künstler:innen nicht auszuschließen, die aufgrund des Krieges das Land verlassen haben. Dies ist ein sehr schmerzhaftes und sensibles Thema bei uns. Wir möchten die Erfahrungen dieser Künstler:innen einbeziehen, zum Beispiel durch die Teilnahme an internationalen Projekten. Einerseits geht es darum, verlorene Verbindungen wiederherzustellen und andererseits wollen wir so auch neue schaffen. Wir möchten ukrainischen Theaterschaffenden, die durch den Krieg auf der ganzen Welt verstreut sind, die Möglichkeit bieten, sich zu vereinen, wenn auch nur vorübergehend. Natürlich ist dieser internationale Austausch auch künstlerisch sehr interessant, ererhöht die kulturelle Sichtbarkeit unseres Landes und hebt die Qualität des ukrainischen Theaters auf eine neue Ebene.
Aus den oben genannten Herausforderungen und Überlegungen ist unser Projekt entstanden, dessen Ziel es ist – basierend auf der Biografie von Joseph Roth – in einen Dialog mit den Menschen zu treten, die sehr unterschiedliche Erfahrungen gemacht haben und sich aufgrund schrecklicher Umstände am selben Ort aufhalten. Wie können wir eine gemeinsame Basis finden? Wie entdecken wir das, was uns eint, anstatt das, was uns trennt?
Під час повномасштабного вторгнення Національний театр імені Марії Заньковецької зазнав значних змін. Криза, зрештою, стає каталізатором трансформацій і посттравматичного зростання. Влітку 2023 року до управління театром прийшла нова команда, поставивши собі за мету насамперед змінити цінності та налагодити комунікацію як всередині колективу, так і з глядачами, орієнтуючись на прозорість і гуманістичні принципи.
Для багатьох митців цей театр став своєрідним хабом, який надає можливості для митців із небезпечних регіонів України (Київ, Харків, Одеса, Суми тощо) об’єднатися та реалізувати свій творчий потенціал. Театр уже не може бути таким, як раніше, адже в одному просторі тепер знаходяться люди з дуже різним життєвим досвідом – ветерани війни та їхні родини, внутрішньо переміщені особи, консервативні галичани, люди з посттравматичним стресовим розладом, люди з інвалідністю тощо. Це викликає необхідність пошуку шляхів для співіснування та розвитку в такій різноманітності.
Для нас важливо не викреслювати з українського культурного та інформаційного простору митців, які через війну виїхали за кордон. Це дуже болюча та чутлива тема, але ми постійно шукаємо можливості залучити цих людей, наприклад через участь у міжнародних проєктах. Це допомагає відновити втрачені зв’язки й створити нові. Це дає можливість об’єднати українських митців, яких війна розкидала по всьому світу, нехай навіть тимчасово. Звісно, такий міжнародний обмін дуже цікавий і з мистецької точки зору: він підвищує культурну видимість нашої країни у світі та виводить на новий рівень якості українського театру.
З цих викликів і роздумів народився наш проєкт, метою якого є використання біографії Йозефа Рота для початку діалогу з людьми, які мали дуже різний життєвий досвід, але опинилися в одному місці через жахливі обставини. Як ми можемо знайти спільну мову? Як знайти те, що нас об’єднує, а не роз’єднує?
THAT WHICH UNITES US
During the full-scale invasion, the Maria Zankovetska National Theater underwent a major transformation. After all, a crisis can also be a provocateur of change and post-traumatic growth. In the summer of 2023, a new team took over the management of the theatre. Ever since transparency and humanistic values have been at the core of their work.
For many artists, this theatre has become a kind of hub, as it creates opportunities for artists from more dangerous regions of Ukraine (Kyiv, Kharkiv, Odessa, Sumy, etc.) to unite and realise their creative potential. Theatre can no longer be the same as before the beginning of the war because people with very different experiences (both in the team and the audience) are now in the same space – war veterans and their families, internally displaced persons, conservative Galicians, people with post-traumatic stress disorder, people with physical disabilities, etc. So there is a necessity to look for ways to live and develop in this (new) diversity.
It is important for us not to exclude artists from the Ukrainian cultural and informational space who went abroad because of the war. This is a very painful and sensitive topic, but we are constantly looking for opportunities to engage the experience of these artists. For example through participation in international projects. Thus, lost connections can be rebuilt and new ones can be made. This creates an opportunity for Ukrainian artists who have been scattered around the world by the war to unite, even if just temporarily. Of course, this international exchange is also very interesting from an artistic point of view; it increases the cultural visibility of our country and raises the quality of Ukrainian theatre to a new level.
The above-mentioned challenges and considerations gave rise to our project. We aim to use the biography of Joseph Roth to start a dialogue with people who have had very different experiences in life, but who find themselves in the same place due to terrible circumstances. How can we find common ground? How can we discover what unites us instead of what divides us?
von Alina Rashko, Produktionsleitung Ukraine
Fotos: Alina Rashko, Ruslan Lytvyn